Морфеміка (будова слова) — розділ мовознавства, що вивчає значу­щі частини слова (морфеми).

Значущими частинами слова є корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Основа — частина слова без закінчення. Вона виражає лексичне зна­чення слова, тому є спільною для всіх форм слова (міст-о, міст-а, міст-у, міст-ом).

Закінчення — змінна значуща частина слова, що виражає його грама­тичне значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо,) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні. Наприклад, у слові весняна закінчення |а| вказує на жіночий рід, однину, називний відмінок. Закінчення мають усі змінні слова, хоча воно може бути нульовим, тобто таким, що не ви­ражається звуком і не позначається літерою, але має певне граматичне значення: лісП, (чоловічий рід, однина), прочитавО (минулий час, чоло­вічий рід, однина).

Не мають закінчень незмінювані слова:

— прислівники (тихо, увечері, здалеку);
— дієприслівники (співаючи, прибігши);
— інфінітив дієслова (любити, знати);
— незмінювані слова іншомовного походження (таксі, поні, бюро).

Корінь — головна значуща частина слова, що містить спільне значен­ня спільнокореневих слів (воля, воленька, звільнити).

Зауважте! Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омоні­мічними коренями. Так, у словах гора, горе, горювати, угорі однаковий корінь гор, однак ці слова не є спільнокореневими, оскільки корінь у них має різне лексичне значення. Тому маємо дві групи споріднених слів: го­ра, угорі, гірка; горе, горенько, горювати.

Префікс — значуща частина слова, що стоїть перед коренем і слугує для творення слів із новим лексичним значенням або відтінком у значен­ні: осінній — передосінній, чекати — зачекати).

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня та слугує дія творення слів з новим лексичним значенням або відтінком у значен­ні: учити — учитель, калина — калинонька).

Різновидом суфікса є частка -ся(-сь), яка стоїть у кінці дієслів. Такий різновид суфікса називається постфікс: хвилюватися).

Словотвір — розділ мовознавства, що вивчає способи та особливості іиорення похідних слів.

Непохідні слова — не утворені від Інших слів (основа складається лише з кореня: неб[о], літ[о], тих[йи])

Похідні слова — утворені від інших слів; можна простежити їхній спо­сіб творення: небесний, літній, ти­хенько.

Твірне слово — слово, яке повністю «лягає» в основу похідного слова: холод — холодний, ліс — праліс.

Твірна основа — частина слова, від якої творяться нові слова: кобза — кобзар, читати — читання.

Словотворчі засоби — префікси та суфікси, за допомогою яких утво-рюються нові слова: підсніжник — сніг.

Основні способи словотворення

Спосіб словотворення	Як утворюється слово	Приклади
префіксальний	за допомогою префікса	зависокий - високий
суфіксальний	за допомогою суфікса	вітерець - вітер
префіксально-суфіксальний	за допомогою префікса та суфікса, які приєд­нуються одночасно	безмежний - межа
безафіксний (безсуфіксальний)	відкиданням суфіксів	перехід - переходити
складання слів або основ	поєднанням слів, їхніх основ або частин	хліб-сіль, медсестра (медична сестра), спецкор (спеціальний кореспондент)
перехід слів однієї частини мови в іншу	шляхом переходу слів з однієї частини мови в іншу	минуле життя - істо­ричне минуле (прикметник - іменник)

Сполучні о, е (є) у складних словах

Літера о пишеться, якщо перша частина слова утворена від прикметника або закінчується на твердий приголосний (у тому числі шиплячий)	ясноокий, середньовіччя, пішохід, вужоподібний (але овочесховище)
Літера е пишеться, якщо перша частина слова утворена від іменника з м’якою основою	зорепад, буревій, сталевар
Літера є пишеться, якщо перша частина слова закінчується на [й] або подовжений приголосний	змієподібний, життє­любний