(1896) Із збірки «Зів’яле листя» Літературний рід: лірика. Вид лірики: інтимна. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив: нерозділене кохання. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки української, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно сильне враження. Поет висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність: Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Схвильованість, переживання ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ятискладових: Чого являєшся мені У сні? Побудова речень також органічно пов’язана зі змістом. Вони переважно короткі — запитання або вигуки, але двічі автор удається до великих поширених речень. Ліричний герой немовбито не може зупинитися, мусить викласти одразу ж усе, що на серці. Таким високоемо-ційним, напруженим є останнє речення до коханої, зіроньки, з проханням з’являтися хоч уві сні, щоб живити його стомлене серце (В. Погребенник). |