(1896)

Із збірки «Зів’яле листя»

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: інтимна.

Жанр: ліричний вірш.

Провідний мотив: нерозділене кохання.

Віршовий розмір: ямб.

Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки україн­ської, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно сильне враження. Поет висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і не­приступній, від якої не чекає на взаємність:

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями…

Схвильованість, переживання ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ятискладових:

Чого являєшся мені У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала…

Побудова речень також органічно пов’язана зі змістом. Вони пере­важно короткі — запитання або вигуки, але двічі автор удається до ве­ликих поширених речень. Ліричний герой немовбито не може зупи­нитися, мусить викласти одразу ж усе, що на серці. Таким високоемо-ційним, напруженим є останнє речення до коханої, зіроньки, з про­ханням з’являтися хоч уві сні, щоб живити його стомлене серце (В. Погребенник).