Дієслово — самостійна частина мови, що називає дію або стан пред­мета і відповідає на питання що робити? що зробити? що роблять? що зробимо? тощо: слухати, повернутися, допоміг.

Морфологічні ознаки:
— вид (доконаний і недоконаний);
— спосіб (дійсний, умовний, наказовий);
— час (теперішній, минулий, майбутній);
— число, особа (у теперішньому і майбутньому часі) або рід (у мину­лому часі).

Синтаксична роль. У реченні дієслово найчастіше виступає присуд­ком (Тихо плакала за вікном осінь), хоча інфінітив може виступати й будь-яким іншим членом речення (Лиш боротись — значить жить. Здій­снилася моя мрія побувати в Парижі. Лікарка порекомендувала поїхати в санаторій. їдьмоІПЄарпати кататися на лижах).

Форми дієслова

Форма		Що означає	На які питання відповідає	Приклади
Дієвідмі­нювані	особові	дію або стан предмета	що робить? що зробимо? що зробила?тощо	відповідаю, полетів,чекають
Відміню­вана	дієприкметник	ознаку предмета за дією або станом	який? яка? яке? які?	пошитий, сказаний, опалий
Незмінні	дієприслівник	додаткову дію або стан	що роблячи? що зробивши?	читаючи, прочитавши
	інфінітив (неозначена форма)	дію або стан, не вказуючи на рід, число, особу, спосіб, час	що робити? що зробити?	працювати, дізнатися
	безособові	дію або стан безвідносно до її виконав­ця	що відбувається? що зроблено?	світає, хмариться, виконано, розкрито

Вид дієслова

Вид дієслова	Дія, яку позначає	Питання	Форма	Приклади
Доконаний	завершена, обмежена в часі	що зробити?	нфінітив	сказати, привезти
		що зробив? що зробила? тощо	минулого часу	віддали, змалював
		що зроблю? що зробиш? тощо	майбутнього часу (проста форма)	покажу, подарую
Недоконаний	не завершена, не обмежена в часі	що робити?	нфінітив	говорити, квітнути
		що робив? тощо	минулого часу	шукав, писав
		що робить? тощо	теперішнього часу	розповідає, запрошують
		що робитиме? тощо	майбутнього часу (проста форма)	мандруватиму, буде викладати

Спосіб і час дієслова

Спосіб	Дійсний			Умовний	Наказовий
Що виражає	дійсну, реальну дію			бажану, можливу за певних умов дію	спонукання до дії
На які питання відповідає	що робить? що зробив? що робили? тощо			Що робив би? що зробив би?	що робив? що зробив?
Як змінюється	форми минулого часу	форми теперішнього часу	форми майбутнього часу	за числами та родами	за числами й особами
	за родами та числами	за особами та часлами	за особами та числами
Приклад	ч. р. заспівав ж. р. заспівала с. р. заспівало мн. заспівали	однина 1 ос. люблю 2 ос. любиш 3 ос. любить	однина 1 ос. розкажу 2 ос.розкажеш 3 ос. розкаже	ч. р. мовчав би ж. р. мовчала б с. р. мовчало б мн. мовчали б	однина 1 ос. - 2 ос. працюй 3 ос. хай (нехай) працює
		множина 1 ос. любимо 2 ос. любит 3 ос. люблять	множина 1 ос. розкажемо 2 ос. розкажете 3 ос. розкажуть		множина 1 ос. працюймо 2 ос. працюйте 3 ос. хай працюють

 

У майбутньому часі від дієслів доконаного виду утворюються прості форми, а від дієслів недоконаного виду — складні та складені форми.

	Складна форма		Складена форма
1 ос.	садитиму	садитимемо	буду садити	будемо садити
2 ос.	садитимеш	садитимете	будеш садити	будете садити
3 ос.	садитиме	садитимуть	буде садити	будуть садити

Зауважте! Творення форми наказового способу за допомогою час­ток давай, давайте (давай зупинимося, давайте читати) не відповідає літературній нормі (використовується лише в розмовному стилі).

Інколи дієслова у формі одного способу вживаються в значенні ін­шого способу: Чи не допоміг би ти мені розв’язати задачу? (умовний у значенні наказового); Усі чекають мене на подвір’ї школи! (дійсний у значенні наказового); Стояти струнко! (інфінітив у значенні наказово­го способу).

Дієвідміни дієслів

Визначати дієвідміну дієслів треба для того, щоб установити пра­вильні особові закінчення.

	жити (І дієвідміна)		сидіти (II дієвідміна)
1 ос.	жив[у]	жив[емо]	сидж[у]	сид[имо]
2 ос.	жив[еш]	жив[ете]	сид[иш]	сид[ите]
3 ос.	жив[е]	жив[уть]	сид[ить]	сид[ять]

Отже, дієслова І дієвідміни в особових закінченнях мають літеру е (або є): можеш, чарує, кличемо, пишете, а II дієвідміни — літеру и (ї): шу­миш, стоїть, боїмося, варите, возите.

Визначити, до якої дієвідміни належить дієслово, можна двома спо-гибами:

І спосіб — за закінченнями 3 ос. множини

-[уть], -[ють] — І дієвідміна (читати — читають, знати — знають);
-[ать], -[ять] —  II дієвідміна (любити — люблять, говорити — говорять).

II спосіб — за основою інфінітива (частина слова без -ти)

Дієвідміна	Умова	Приклад
II	якщо дієслово в інфініти­ві має суфікси -и-, -і- (-Ї-) або після ж, ч, ш, щ суфікс -а-, які зникають у 1 особі однини	кле[йі]ти — кле[йу](-і- випадає), мовчати — мовчу (-а- після шипля­чого, випадає), стелити — стелю (-и- випадає)
I	усі інші дієслова (з інши­ми суфіксами, із суфікса­ми -м-, -і- (-Ї-), які залишаються, із суфіксом -а- не після згаданих приголосних)	полоти (відсутні згадувані суфікси), сипати (-а- не після шиплячих), червоніти (-і- зберігається: червонію)
Вийнятки	бігти, спати, стояти, боятися — II дієвідміна; хотіти, гудіти, іржати, ревіти, сопіти — І дієвідміна.

Дієвідмінювання дієслів дати, їсти, …повісти, бути

Дієслова дати, їсти, …повісти (розповісти, доповісти тощо) та по­хідні від них (продати, доїсти тощо) не належать до дієвідмін, бо мають форми давньої системи дієвідмінювання.

	Однина			Множина
1 ос.	дам	їм	відповім	дамо	їмо	відповімо
2 ос.	даси	їси	відповіси	дасте	їсте	відповісте
3 ос.	дасть	їсть	відповість	дадуть	їдять	відповідять

Видові пари таких дієслів (давати, доїдати, заповідати тощо) діє-нідмінюються за сучасним зразком: давати — даю, даєш, дає, даємо, даєте, дають тощо.

Дієслово бути в усіх формах теперішнього часу має форму є, іноді зі стилістичною метою вживаються архаїчні форми: я єсмь, ти єси, він єсть.

Чергування приголосних за дієвідмінювання

	Чергування приголосних	У яких формах відбувається	Приклади
I дієвідміна	г — ж	у всіх особових формахтеперішнього або майбутнього часу	могти — можу…
	к — ч		текти — течу…
	х — ш		колихати-колишу…
	з — ж		казати — кажу…
	с — ш		чесати — чешу…
	т — ч		хотіти — хочу…
	ск — щ		полоскати полощу…
	ст — щ		свистати — свищу…
	губний — губний + л		сипати — сиплю…
II дієвідміна	с — ш	лише у формах 1 особи однини теперішнього   або майбутнього часу (простої форми)	просити — прошу…
	з — ж		возити — вожу…
	т — ч		тремтіти — тремчу…
	д — дж		водити — воджу…
	ст — щ		постити — пощу…
	зд — ждж		їздити — їжджу…
	губний — губний + л		любити — люблю…