Дієслово — самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що роблять? що зробимо? тощо: слухати, повернутися, допоміг.
Морфологічні ознаки:
— вид (доконаний і недоконаний);
— спосіб (дійсний, умовний, наказовий);
— час (теперішній, минулий, майбутній);
— число, особа (у теперішньому і майбутньому часі) або рід (у минулому часі).
Синтаксична роль. У реченні дієслово найчастіше виступає присудком (Тихо плакала за вікном осінь), хоча інфінітив може виступати й будь-яким іншим членом речення (Лиш боротись — значить жить. Здійснилася моя мрія побувати в Парижі. Лікарка порекомендувала поїхати в санаторій. їдьмоІПЄарпати кататися на лижах).
Форми дієслова
| Форма | Що означає | На які питання відповідає | Приклади | |
| Дієвідмінювані | особові | дію або стан предмета | що робить? що зробимо? що зробила?тощо | відповідаю, полетів,чекають |
| Відмінювана | дієприкметник | ознаку предмета за дією або станом | який? яка? яке? які? | пошитий, сказаний, опалий |
| Незмінні | дієприслівник | додаткову дію або стан | що роблячи? що зробивши? | читаючи, прочитавши |
| інфінітив (неозначена форма) | дію або стан, не вказуючи на рід, число, особу, спосіб, час | що робити? що зробити? | працювати, дізнатися | |
| безособові | дію або стан безвідносно до її виконавця | що відбувається? що зроблено? | світає, хмариться, виконано, розкрито | |
Вид дієслова
| Вид дієслова | Дія, яку позначає | Питання | Форма | Приклади |
| Доконаний | завершена, обмежена в часі | що зробити? | нфінітив | сказати, привезти |
| що зробив? що зробила? тощо | минулого часу | віддали, змалював | ||
| що зроблю? що зробиш? тощо | майбутнього часу (проста форма) | покажу, подарую | ||
| Недоконаний | не завершена, не обмежена в часі | що робити? | нфінітив | говорити, квітнути |
| що робив? тощо | минулого часу | шукав, писав | ||
| що робить? тощо | теперішнього часу | розповідає, запрошують | ||
| що робитиме? тощо | майбутнього часу (проста форма) | мандруватиму, буде викладати |
Спосіб і час дієслова
| Спосіб | Дійсний | Умовний | Наказовий | ||
| Що виражає | дійсну, реальну дію | бажану, можливу за певних умов дію | спонукання до дії | ||
| На які питання відповідає | що робить? що зробив? що робили? тощо | Що робив би? що зробив би? | що робив? що зробив? | ||
| Як змінюється | форми минулого часу | форми теперішнього часу | форми майбутнього часу | за числами та родами | за числами й особами |
| за родами та числами | за особами та часлами | за особами та числами | |||
| Приклад | ч. р. заспівав ж. р. заспівала с. р. заспівало мн. заспівали |
однина |
однина 1 ос. розкажу 2 ос.розкажеш 3 ос. розкаже |
ч. р. мовчав би ж. р. мовчала б с. р. мовчало б мн. мовчали б |
однина |
| множина 1 ос. любимо 2 ос. любит 3 ос. люблять |
множина 1 ос. розкажемо 2 ос. розкажете 3 ос. розкажуть |
множина 1 ос. працюймо 2 ос. працюйте 3 ос. хай працюють |
|||
У майбутньому часі від дієслів доконаного виду утворюються прості форми, а від дієслів недоконаного виду — складні та складені форми.
| Складна форма | Складена форма | |||
| 1 ос. | садитиму | садитимемо | буду садити | будемо садити |
| 2 ос. | садитимеш | садитимете | будеш садити | будете садити |
| 3 ос. | садитиме | садитимуть | буде садити | будуть садити |
Зауважте! Творення форми наказового способу за допомогою часток давай, давайте (давай зупинимося, давайте читати) не відповідає літературній нормі (використовується лише в розмовному стилі).
Інколи дієслова у формі одного способу вживаються в значенні іншого способу: Чи не допоміг би ти мені розв’язати задачу? (умовний у значенні наказового); Усі чекають мене на подвір’ї школи! (дійсний у значенні наказового); Стояти струнко! (інфінітив у значенні наказового способу).
Дієвідміни дієслів
Визначати дієвідміну дієслів треба для того, щоб установити правильні особові закінчення.
| жити (І дієвідміна) | сидіти (II дієвідміна) | |||
| 1 ос. | жив[у] | жив[емо] | сидж[у] | сид[имо] |
| 2 ос. | жив[еш] | жив[ете] | сид[иш] | сид[ите] |
| 3 ос. | жив[е] | жив[уть] | сид[ить] | сид[ять] |
Отже, дієслова І дієвідміни в особових закінченнях мають літеру е (або є): можеш, чарує, кличемо, пишете, а II дієвідміни — літеру и (ї): шумиш, стоїть, боїмося, варите, возите.
Визначити, до якої дієвідміни належить дієслово, можна двома спо-гибами:
І спосіб — за закінченнями 3 ос. множини
-[уть], -[ють] — І дієвідміна (читати — читають, знати — знають);
-[ать], -[ять] — II дієвідміна (любити — люблять, говорити — говорять).
II спосіб — за основою інфінітива (частина слова без -ти)
| Дієвідміна | Умова | Приклад |
| II | якщо дієслово в інфінітиві має суфікси -и-, -і- (-Ї-) або після ж, ч, ш, щ суфікс -а-, які зникають у 1 особі однини | кле[йі]ти — кле[йу](-і- випадає), мовчати — мовчу (-а- після шиплячого, випадає), стелити — стелю (-и- випадає) |
| I | усі інші дієслова (з іншими суфіксами, із суфіксами -м-, -і- (-Ї-), які залишаються, із суфіксом -а- не після згаданих приголосних) | полоти (відсутні згадувані суфікси), сипати (-а- не після шиплячих), червоніти (-і- зберігається: червонію) |
| Вийнятки | бігти, спати, стояти, боятися — II дієвідміна; хотіти, гудіти, іржати, ревіти, сопіти — І дієвідміна. | |
Дієвідмінювання дієслів дати, їсти, …повісти, бути
Дієслова дати, їсти, …повісти (розповісти, доповісти тощо) та похідні від них (продати, доїсти тощо) не належать до дієвідмін, бо мають форми давньої системи дієвідмінювання.
| Однина | Множина | |||||
| 1 ос. | дам | їм | відповім | дамо | їмо | відповімо |
| 2 ос. | даси | їси | відповіси | дасте | їсте | відповісте |
| 3 ос. | дасть | їсть | відповість | дадуть | їдять | відповідять |
Видові пари таких дієслів (давати, доїдати, заповідати тощо) діє-нідмінюються за сучасним зразком: давати — даю, даєш, дає, даємо, даєте, дають тощо.
Дієслово бути в усіх формах теперішнього часу має форму є, іноді зі стилістичною метою вживаються архаїчні форми: я єсмь, ти єси, він єсть.
Чергування приголосних за дієвідмінювання
| Чергування приголосних | У яких формах відбувається | Приклади | |
| I дієвідміна | г — ж | у всіх особових формахтеперішнього або майбутнього часу | могти — можу… |
| к — ч | текти — течу… | ||
| х — ш | колихати-колишу… | ||
| з — ж | казати — кажу… | ||
| с — ш | чесати — чешу… | ||
| т — ч | хотіти — хочу… | ||
| ск — щ | полоскати полощу… | ||
| ст — щ | свистати — свищу… | ||
| губний — губний + л | сипати — сиплю… | ||
| II дієвідміна | с — ш | лише у формах 1 особи однини теперішнього
або майбутнього часу (простої форми) |
просити — прошу… |
| з — ж | возити — вожу… | ||
| т — ч | тремтіти — тремчу… | ||
| д — дж | водити — воджу… | ||
| ст — щ | постити — пощу… | ||
| зд — ждж | їздити — їжджу… | ||
| губний — губний + л | любити — люблю… |
