Фонетика — розділ мовознавства, який вивчає звуковий склад мови.
Голосні звуки
Голосних звуків шість: [а], [о], [у], [и], [і], [е]. Для передавання їх на письмі використовують 10 літер: я, о, у, и, і, е, я, ю, є, ї.
Приголосні звуки
|
Сонорні |
Дзвінкі |
Глухі |
Тверді |
в |
м |
н |
л |
р |
|
б |
д |
дж |
дз |
ж |
з |
г |
Ґ |
п |
т |
ч |
ц |
ш |
с |
х |
к |
ф |
М’які |
|
|
н’ |
л’ |
р’ |
й |
|
д’ |
|
дз’ |
|
з’ |
|
|
|
т’ |
|
ц’ |
|
с’ |
|
|
|
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють пари: [б — п], [д — т], тощо (як вони розташовані в таблиці). Не має дзвінкої пари звук [ф].
Літери на позначення всіх сонорних і дзвінких приголосних розташовані в алфавіті до літери о, крім к, глухих — після о, крім р.
Приголосні звуки у певній позиції в слові можуть бути твердими та м’якими або твердими та пом’якшеними.
Приголосні д, т, з, с, л, н, ц, р, якщо далі йдуть ь, і, є, ю, я, стають м’якими (позначаються в транскрипції знаком ‘ ): зорі [зор‘і]у сіль [с‘іл‘], лялька [л‘ал‘ка].
Усі інші приголосні, а саме:
— губні [б, п, в, м, ф]
— шиплячі [ж, ч, ш, дж];
— задньоязикові [ґ, к, х] і гортанний [г];
перед ь ніколи не стоять, а перед і, є, ю, я стають лише пом’якшеними (позначаються в транскрипції знаком ‘):
вітер [в’ітеир], бязь [б'аз'].
Усі м’які приголосні мають тверді відповідники (як подано в таблиці), крім [й], який завжди м’який.
Фонетична транскрипція
- Слово (речення), що транскрибується, береться в квадратні дужки. [музиека ].
- Літери я, ю, є, ї, ь та апостроф у транскрипції не вживаються.
- Подовжені приголосні позначаються двокрапкою: знання [знан:а].
- Усі слова пишуться з малої літери: Одеса [одеса].
- Якщо слово має більше ніж один склад, ставиться наголос.
Алфавіт
Алфавіт — сукупність літер, прийнятих у системі будь-якої мови й розміщених в усталеному порядку.
Літера |
Назва |
Літера |
Назва |
Літера |
Назва |
Літера |
Назва |
Аа
|
а
|
Зз
|
зе
|
Оо
|
0
|
Чч
|
че
|
Бб
|
бе
|
Ии
|
и |
Пп
|
пе
|
Шш
|
ша |
Вв
|
ве
|
Іі
|
і
|
Рр
|
ер
|
Щщ
|
ща |
Гг
|
ге
|
ї ї
|
ї |
Сс
|
ес
|
Ьь
|
м’який знак |
Ґґ
|
ге
|
Й
|
йот
|
Тт
|
те
|
Юю
|
ю
|
Дд
|
де
|
Кк
|
ка |
Уу
|
У
|
Яя
|
я |
Ее
|
е
|
Л л
|
ел
|
Фф
|
еф
|
|
|
Єє
|
є
|
М м
|
ем
|
Хх
|
ха |
|
|
Жж
|
же
|
Нн
|
єн |
Цц
|
це
|
|
|
Співвідношення звуків і літер
Більшість літер позначає один звук. Однак в окремих випадках одна літера може позначати два звуки або кілька літер передають один звук.
Літери |
Позначають звуки |
Приклади |
ї |
завжди два звуки [йі] |
їжак [йіжак], від'їзд [відйізд] |
щ |
завжди два звуки [шч] |
дощ [дошч], щука [шчука] |
я, ю, є |
Два звуки [йа] [йу] [йе] :
- на початку слова
- після голосного
- після апострофа
- після ь |
юнак [йунак]
заява [зайава]
м'яч [мйач]
грильяж [гриел'йаж] |
один звук [а] [у] [е] і м'якість або пом'якшення попереднього приголосного |
сяйво [с'айво]
бювет [б'увет] |
буквлсполуки дж, дз |
один звук [дж], [дж], якщо належать до однієї морфеми |
джміль [джм'іл']
дзьоб [дз'об] |
два звуки [д] і [ж], [д] і [з], якщо належать до різних морфем |
[п'ідзеимел':а] |
м'який знак |
указує на м'якість попереднього приголосного (не є звуком) |
кінь [к'ін'] |
Основні норми вимови (орфоепічні норми)
|
Норма літературної вимови |
Приклад |
Голосні |
ненаголошені [е], [и] вимовляємо як е, наблиижене до и [ие] |
сестра [сеистра], зима [зиема] |
|
ненаголошений о вимовляємо як [оу] лише перед складом з наголошеним у або і |
кожух [коужух], собі [соубі] |
Приголосні |
[д], [т], [з], [с], [л], [н], [ц] перед наступним м'яким або пом'якшеним стають м'якими |
честь [чест'], цвях [ц'в'ах] |
|
дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко |
стежка [стeжка], гриб [гриб] |
|
оглушення [г] відбувається в словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та похідних |
[лeхко], [вохко], [піхті] [к'іхті], [д'охту] |
|
глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко |
вокзал [воґзал], просьба [проз'ба] |
За швидкої вимови в префіксах кінцевий [з] перед глухим приголосним може частково оглушуватися: розклад [розклад] і [рoсклад].
Особливості вимови груп приголосних
Орфографічний запис |
Вимова |
Приклад |
-ться |
[ц:а] |
живеться [жиевец:а] |
-шся |
[с:а] |
журишся [журиес:а] |
-жці |
[зці] |
книжці [кнйзці] |
-шці |
[сці] |
товаришці [товариесці] |
-чці |
[ц:і] |
дочці [доц:і] |
-тч- |
[ч:] |
Вітчизна [в'іч: йзна] |
-тці |
[ц:і] |
квітці [кв'іц:і] |
зж- |
[ж:] |
зжати [ж.ати] |
Найпоширеніші випадки чергування звуків
Чергування голосних |
Чергування приголосних |
Звуки, що чергуються |
Приклади |
Звуки, що чергуються |
Приклади |
е — і |
сіль — солі, летіти — політ |
г-ж-з |
нога — ніжка — нозі |
е — о
|
чернетка — чорний
|
х — ш — с |
вухо — вушко — у вусі |
а — о |
скакати — скочити |
к — ч — ц |
рука — ручка — руці |
е — и |
зберу — збирати |
д — дж |
садити — саджу |
и — і |
сидіти — сісти |
т — ч |
світити — свічу |
(нуль звука) |
тиждень — тижня, вікон — вікно |
губний — губний + л |
ловити — ловлю, графити — графлю |
Уживання у — в, і — й
Літера |
Пишемо |
Приклади |
у |
між двома приголосними |
відпочив у санаторії |
|
перед наступними в, ф та звукосполученнями хв, св, те, льв й іншими важкими для вимови звуками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний |
у світі, у Львові |
|
на початку речення |
Учителька мило усміхнулася. |
|
між голосними |
крига в ополонці |
в
|
на початку речення перед голосним |
В океані рідного народу відкривай духовні острови. |
|
якщо попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним уживаємо прийменник, префікс в, а не у |
працював в Уругваї |
|
між двома приголосними |
мир і спокій |
|
на початку речення |
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю. |
і |
при зіставленні або протиставленні понять |
червоне і чорне |
|
перед словом, що розпочинається на й, я, ю, є, ї |
Ольга і Йосип |
|
після паузи (на письмі — розділового знака) |
Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею |
й |
в інших випадках |
в інших випадках |
У деяких словах чергування у — в неможливе, бо слово починає змінювати або втрачати лексичне значення: вдача — удача, вправа — управа, Угорщина тощо.
Склад. Наголос
Склад — частина слова, яку вимовляємо одним поштовхом видихуваного повітря (кни-гар-ня, ко-а-лі-цій-ний).
У слові стільки складів, скільки й голосних звуків. Склади бувають відкриті (закінчуються на голосний: кра-ї-на) і закриті (закінчуються на приголосний: ін-вен-тар-ний).
Наголос — виділення силою голосу певного складу в слові. Здебільшого слово має один наголос. В українській мові наголос рухомий (може переміщуватися зі зміною слова: книжка — книжки), вільний (наголошеними можуть бути різні за порядком склади: місяць, життя , огірок).
Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, помилка, простий, також.