Основоположник нової української літературної мови Народився 9 вересня 1769р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався у дяка. Із 1780 по 1789 вчився у Полтавській духовній семінарії. У 1789—1793 працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу. У 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни. З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський сформував у містечку Горошині на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора. У 1817—1821 — директор Полтавського вільного театру. У 1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. Входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. Підтримував зв’язки з декабристами. У 1827—1835 — попечитель «богоугодних» закладів. Помер 10 листопада 1838р. і похований у Полтаві. Твори:
|
