«Писати треба так, як люди говорять.»

І. Нечуй-Левицький

«Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне,

 всеобіймаюче око України.» І. Франко

 Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.

У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.

У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.

1861 року вступає до Київської духовної академії.

1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.

Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.

З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.

Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.

1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.

До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.

Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. 

«Українське життя – то не початий рудник,  що десь під землею, хоч за його вже бралися  такі високі таланти, як Шевченко…» І. Нечуй-Левицький

Твори:

-         1868 р. «Дві московки»

-         1876р. повість «Микола Джеря»

-         1875р. комедія «На кожум’яках»

-         1875р. історична драма «Маруся Богуславка»

-         1878р. повість «Бурлачка»

-         1879р. повість «Кайдашева сім’я»

-         1881р. «Старосвітські батюшки та матушки»

-         1890р. «Українські гумористи й штукарі»

-         1893р. повість «Над Чорним морем»

-         1907р. «Сучасна часописна мова в Україні»

-         1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.