Трагічний адепт революції «Я належу до того художнього напрямку, який зараз не в моді, — я…романтик!
Народився 19 грудня 1893 р. в с. Тростянці в родині вчителів. Навчався в Охтирській гімназії, але атестата не одержав за пропаганду української мови. 1914-1917 р. — на фронті. У 1919 р. став членом КП(б)У. Працював у журналі та видавництві «Червоний шлях». Стає співзасновником «Гарту», а потім ВАПЛІТЕ, яку очолив. У 1927 р. вийшов з ВАПЛІТЕ разом з Яловим і Досвітнім, щоб врятувати спілку. 13 травня 1933 р. застрелився у відгук на арешт Ялового: «Арешт Ялового — розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію, за генерацію Ялового перш за все відповідаю я. Як я люблю життя — ви й не уявляєте. Сьогодні 13. Пам’ятаєте, я я був закоханий у це число? У розпалі літературної дискусії (1925-1928 рр.), яку розпочав М. Хвильовий, з’являються цикли памфлетів: 1) «Про сатану в бочці або про графоманів, спекулянтів та інші просвіти». 2) «Камо грядеши»(куди йдеш). 3) «Думки проти течії». 4) «Апологети писаризму».
Збірки: - 1921р. «Молодість» — перша поетична збірка - 1922р. «Досвітні симфонії» — поезії - 1931р. «Старі поезії» (вибране) — поезії - 1923р. «Сині етюди» — перша збірка оповідань - 1924р. «Осінь» Деякі твори: - 1923р. новела «Наречений» - 1924р. новела «Я(Романтика)» - 1924 р. «Повість про санаторійну зону» - 1927р. оповідання «Мати» - 1927р. роман «Вальдешнепи» - 1928р. повість «Сентиментальна історія» - 1929р. повість «Іван Іванович» |
