(1935)

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Тема: зображення надзвичайної ситуації рибалок у штормовому крижаному морі.

Головна ідея: возвеличення родини, подружньої відданості, гуман­них основ життя, народної моралі, етичних ідеалів.

Головні герої: Мусій Половець, його дружина Половчиха, рибалка Чубенко.

Сюжет: Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але на­магається врятувати не себе, — артільну шаланду. З берега його майже не видно, допомогти йому ніяк. Друзі-рибалки вже не вірять у щасливе повернення. На березі залишається лише його вірна дружина. Вона з на­дією дивиться на море, згадує своє життя з Мусієм, своїх синів. Раптом з’являється шаланда, і Половчиха дивиться й боїться роздивитися. І ось вона почула голос свого змученого крижаними хвилями чоловіка. Му­сій сказав, що не міг кинути артіль, бо вона й так бідна. Подружжя По­ловців, ніжно обнявшись, пішло до домівки.

Літературознавці про твір. Художній час і простір у новелі «Ша­ланда в морі» обмежені — дія відбувається в короткому часі, на конкрет­ному просторі — у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить на­пружений. Письменник більше зосереджує увагу на внутрішньому стані Половчихи, передає його укрупненими, лаконічними мазками: «її серце обдував трамонтан, її серце ладне було вискочити з грудей»; «вона не по­казувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі — висока й сувора, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили». Сцена чекання на березі штормового моря (як утілення вірності подружжю) — як символ краси вірності — неминуче викличе в уяві читача асоціації з українською народнопісенною творчістю, особливо з образом Ярославни (зі «Слова о полку Ігоревім») — своєрідним символом вірності коханню. Власне, емоції, переживання героїні рухають і сюжетом. Тобто емоційне, ліричне начало виконує у творі чи не найосновнішу роль, воно наближує новелу до жанру героїчної поеми. Бо оспівано тут, власне, негучний, повсякден­ний героїзм звичайних людей. І герой тут не лише жінка, стійка й вірна своїй родині, а також її чоловік, який, ризикуючи життям, кинувся ря­тувати громадське добро. Під пером романтика вони — особливі, краси­ві у своїх вчинках і діях, у своїй життєвій позиції, хоча вибір кожного з них (рятувати й чекати) — зрозумілий і природний, як і всі загально­людські цінності (Р. Мотай).