|
Сполучник — службова частина мови, яка вживається для сполучення однорідних членів речення або частин складного речення і виражас смислові зв’язки між ними (Реве (та) стогне Дніпр широкий. Соловей не співає,(якщо) їжі вже не має).
Групи сполучників за значенням
| Сурядні (з’єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення) |
Підрядні (поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення) |
| єднальні:
і, й, та (і), і…і, ні…ні, ані…ані, не тільки … а й
|
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв ‘язку з тим що |
| часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як |
| протиставні:
а, але, та (але), зате, проте, однак
|
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо…то |
| мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб |
| розділові:
або, чи, хоч, або…або, чи…чи,
хоч…хоч, то…то,
чи то…чи то, не то…не то
|
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай |
| порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито |
| з’ясувальні: що, щоб, як |
| міри та ступеня: аж, що аж, що й |
| наслідкові: так що |
Групи сполучників за будовою
| Прості |
Складні (пишуться завжди разом) |
Складені (пишуться завжди окремо) |
| і, й, а, але, та, чи, бо, як, коли, хоч |
якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов) |
тому що, дарма що, для того щоб, так що |
Групи сполучників за вживанням
| Одиничні |
Повторювані |
Парні |
| а, але, зате, проте, однак, бо, коли (Караюсь, мучуся, але не каюсь ). |
і..і, ні…ні, або…або, то…то, не то…не то (Місяць …то виринав, то потопав). |
хоч…але, не тільки…а й, як…так і, якби…то й (Як дбаєш, так і маєш). |
Треба відрізняти сполучники від однозвучних з ними повнозначних пі і в із прийменниками або частками, які пишуться окремо
| Сполучники |
Однозвучні слова |
| • не мають лексичного значення |
• мають лексичне значення |
| • не є членами речення |
• є членами речення |
| • не відповідають на питання |
• відповідають на питання |
| • можна замінити сполучником-синонімом |
• не можна замінити сполучником-синонімом |
| • здебільшого не наголошуються |
• на повнозначне слово падає наголос |
| проте, зате ( = але, однак)
Землю омив рясний дощ, проте не приніс прохолоди.
|
про те, за те
(прийменник із займенником) Я думаю про те, до якого університету вступати.
|
| якби, якщо ( = коли б)
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.
|
як би (прислівник з часткою), як що (займенник з часткою)
Як би ти не знав багато, а більше за всіх не знатимеш.
|
| щоб ( = аби)
Щоб руки вміли, треба працювати головою.
|
щб б (займенник із часткою)
Що б не трапилося, усе мине.
|
Зауважте! Разом пишуться сполучники мовби, немовби, немовбито, нібито, притому, причому і подібні.
Через дефіс пишуться сполучники тим-то, отож-то, тільки-но, тому-то.
|
|
