Суміжне (парне) — умовне позначення: АА.

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте…
(І. Франко)

Перехресне: АБАБ.

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон.
(Ліна Костенко)

Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.

Вічний революціонер,
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
(І. Франко)

Початкове — римуються перші слова у строфі:

Милий друже!
Скільки років
Ми не бачились з тобою…
(І. Муратов)

Таке римування можна розглядати як звукову анафору, воно рідковживане.

Наскрізне, монорима, монорим — вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою: АААА…

Когда будете, дети, студентами,
Не ломайте голов над моментами,
Над Гамлетами, Лирами, Кентами,
Над царями и над президентами,
Не якшайтеся вы с оппонентами,
Поступайте хитро с конкурентами.
(О. Апухтін)

Там тополі у полі, на волі…
(П. Тичина)

Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок.

Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки
(В. Голобородько).