Вигук — особлива незмінна частина мови, що виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх (ой, ах, гей, ну, ого-го, алло, гайда тощо). Вигук не належить ані до самостійних, ані до службових частин мови.
Групи вигуків
| За походженням |
непохідні (утворені з одного або кількох звуків) |
о! ого! ех! гм! |
| похідні (утворені від інших частин мови) |
жах! отакої! прощавай! |
| За значенням |
емоційні (передають почуття, емоції, переживання) |
Боже мій! еге! |
| волевиявлення (виражають спонукання до певної дії) |
годі! геть! алло! марш! |
| мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, вибачення тощо) |
привіт! бувайте! перепрошую! будь ласка! |
| Звуконаслідувальні слова |
окремий вид слів, що їх умовно зараховують до вигуків (відтворюють голоси істот і шуми) |
ку-ку! ш-ш-ш! дзень-дзень! |
