Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898р.

У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.

З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.

Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25).

Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів.

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану.

У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією.

В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну».

Помер 8 січня 1965 року.

Твори:

- романи:

• Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960)
• Червоногвардієць (1937-40; віршований роман)

- вірші:

• Білі акації будуть цвісти
• Васильки
• Вода десь точить білий камінь
• Ганна Іванівна
• Гей, рум’яні мої небокраї
• До брата
• Іще не скресла крига на Дніпрі
• Зима
• Коли світало
• Люблю весну, та хто її не любить
• Любіть Україну (1944)
• Літо
• Марії
• Солов’їні далі
• Степ
• Так ніхто не кохав
• Третя рота (Павлу Безпощадному)
• Учитель
• Я пам’ятаю
• Як я люблю тебе, мій краю вугляний

- поеми:

• 1917 рік (1921)
• Віра (1923)
• Вітчизна (1949)
• Володька (лютий 1943)
• Вчителька (1928–1929)
• Галичанка (1931)
• Залізниця (1923–1924; епопея з п’яти поем)
• Мазепа
• Минуле (1930)
• Оксана (1922)
• Розгром
• Розстріляне безсмертя (1960)
• Студентка (1947)
• Червона зима