(1912)

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Провідні мотиви: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.

Віршовий розмір: хорей.

Про вірш: вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні моти­ви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Бла­китна панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для симво­лістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вір­ша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стіль­ки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі техніч­но все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».

Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічно­го розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення ряд­ків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символіс-тів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.